рав Авром Шмулевич (avrom) wrote,
рав Авром Шмулевич
avrom

Ісламська геополітика

Ісламська геополітика

Іслам є релігія зі строго визначеними заповідями, нормами поводження і світогляду, обов’язковими для всіх. Серед цих норм є і розпорядження щодо відносин як окремого мусульманина, так і всього ісламського суспільства в цілому, з не мусульманським світом, і представлення про задачі ісламського світу в ході історичного процесу.
Все це укладається в струнку концепцію. Дотримуватися цієї концепції, як для окремого мусульманина, так і для керівників мусульманських держав так само є обов’язковим, як, скажімо, робити п’ятикратний намаз або поститися в місяць Рамадан.
Основні її положення такі:
1. Аллах створив Землю і населив на ній людей для того, щоб вони виконували його волю, виражену через пророка Мухаммада, тобто були мусульманами (це слово і значить у перекладі “ покірні “). При облозі Хайбара Мухаммад сформулював це словами: “Земля належить Аллахові і Посланникові його”.
2. Кожен, хто не є мусульманином, не дотримується положення Корана, не визнає Мухаммада і т.д. - є “невірним” і займає землю, на якій живе (а це власність Аллаха!) незаконно, порушує, так би мовити, договір про найм квартири. Задача “вірних”, мусульман, полягає у тому, щоб звільнити незаконно захоплену площу, повернути землю і майно її законному власникові.
3. Таким чином, увесь світ виявляється поділеним на дві області: “Дар аль-харб” “Земля війни”, “Земля меча”, тобто область, де живуть невірні, “харби” (“люди меча”), і “Дар аль-іслам” (“Земля покірності”), де живуть мусульмани.
Саме існування “Дар аль-харб” абсолютно недоречне і ця область повинна бути звільнена від невірних і перетворена в “Дар аль-іслам”.
4.Звільнення це, у тому випадку, якщо невірні не хочуть прийняти щире навчання або зникнути добровільно, здійснюється шляхом війни. Така війна називається “Джихад”. Брати участь у джихаді священний обов’язок кожного мусульманина. Участь ця може бути не тільки у веденні бойових дій, але й у будь-якій діяльності, що зміцнює стан мусульман - створенні зброї, заготівлі їжі й одягу, писанні священних книг, навчанні дітей, писанні комп’ютерних програм і т.д. Уся суть існування мусульманського суспільства підпорядкована меті джихаду.
5. Джихад - це нормальний стан відносин між “Дар аль-іслам” і “Дар аль-харб”. “Дар аль-харб” не має жодного права на існування. Джихад не припиняється ніколи, аж до остаточної перемоги; кожен, хто ухиляється від нього, - зрадник. Будь-який військовий акт у “Дар аль-харб” виправданий і дозволений.
6. Однак можливий висновок перемир’я між двома цими областями - але тільки на визначений час, відповідно до вимог політичної ситуації. Воно може (і повинно!) бути розірване у випадку, якщо це вигідно для мусульман.
Якщо ж у цей момент “харби” сильніші, то джихад полягає в тому, що б затаїтися, обдурити будь-якими методами пильність невірних, внести, якщо це можливо, розлад у їхні лави, послабити їх, і нанести зненацька новий удар.
7. Земля, звільнена від влади невірних переходить у категорію “фей” (“повернутої”, від слова “афа’а” - повернути), і ставати власністю всієї мусульманської громади (умма).
8. Що ж відбувається з невірними при звільненні їхньої землі? Якщо це язичники, вони повинні або прийняти іслам, або бути до ноги знищені мусульманами.
Однак євреї, християни і зороастрійці (пізніші мусульманські теологи включили в це число й індуїстів) мають особливий статус - статус “Людей книги” (або “Людей переказу”). Вони можуть існувати в “Дар аль-іслам” і не підлягають геноцидові, але тільки в тому випадку, якщо визнають над собою владу ісламу. “Невірних” обмежують низкою законів: вони платять особливі податки, їм заборонено носити зброю, заборонена яка-небудь політична незалежність і т.д. Дотримання правил релігії дозволено тільки в тому випадку, якщо це не робиться відкрито і не ображає почуттів мусульманина. Скажімо, євреям заборонено привселюдно сурмити в шофар (ріг), заборонені церковний дзвін, хрести на будинках церков і т.п. Невірні повинні виявляти повагу мусульманам, наприклад, вставати, коли мусульманин входить до кімнати, і взагалі не “зариватися”.
У цьому випадку невірні вважаються такими, що підписали угоду про заступництво з “ умма “ - мусульманською громадою (угода по-арабськи “зимма”) і набувають статусу “зимми”, тобто тих, “що знаходяться під заступництвом”. В Оттоманській імперії вони називалися також “райя”. Заступництво це виявлялося в тому, що колишні “харби” могли продовжувати жити на своїй землі, мусульманам заборонялось пригноблювати їх і вбивати (хоча вбивство “невірного” значно легший злочин, ніж убивство мусульманина).
Закони щодо зимми були остаточно сформульовані халіфом Омаром ібн-аль-Хаттабом (правил у 634-644 рр.), тому так і називаються - “Омарові закони”.
9. Якщо зимми порушують накладені на них розпорядження, вони вважаються повсталими рабами, що підняли повстання проти Аллаха й ісламу і підлягають покаранню. Убити повсталого зимми, незалежно від його статі і віку, - святий обов’язок мусульманина.
10. Особливо нестерпною є ситуація, коли земля, що вже була “Дар аль-іслам”, знову відвойовується невірними . Це є страшна катастрофа, і звільнити цю територію, повернути її знову під владу Аллаха - найперший обов’язок усіх мусульман. Джихад для звільнення таких територій ведеться в першу чергу.
Усе це, повторюю, є положення, абсолютно обов’язкові для всіх мусульман. Різниці між шиїтами і суннітами в цьому питанні також не існує.

ІІ

Таким чином, Ізраїль, Іспанія, Південна Італія, Балканські країни, Греція, а також Кавказ, велика частина Росії, включаючи Москву і Сибір і значна частина України в першу чергу підлягають звільненню від окупантів - євреїв, іспанців, італійців, греків, росіян, українців і підлягає поверненню в категорію “фэй”, під владу ісламу.
Без знання цієї концепції неможливо зрозуміти багато того, що відбувається в сучасному світі.
Наприклад, коли Басаєв під час вторгнення у Дагестан заявив, що метою чеченців є “звільнення всіх мусульманських земель до Волги і Дону”, то він мав на увазі буквально те, що і сказав. Коли Хаттаб після ліквідації ваххабітських джааматів у Дагестані сказав, що тепер мусульмани воюють “з усім російським народом”, то це означало, що, ліквідувавши справжню мусульманську громаду, харби-руські зробили агресію, підлягають покаранню і несуть колективному відповідальність за вчинене.
Проти того, що вибухи житлових будинків у Росії зробили чеченці, наводили такі аргументи: “убивства безневинних людей далеко від Кавказу зовсім безглузді і не виправдують ризику і зусиль з боку терористів.” Якщо вже убивати, то тих, хто реально втягнуті у конфлікт. Але тут будь-який росіянин набуває статус “повсталого раба” і убити його - священний обов’язок. Так само виглядає і терор проти цивільного населення Ізраїлю. І справді, мусульманський терор відрізняється від дій терористів інших релігій тим, що його жертвами стають, здавалося б, абсолютно випадкові люди - дітей і жінок убивають так само, як і військових . Адже вони і є ті, кого звуть повсталими зимми...

Брат Аром Шмулевич
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 4 comments